Отже, року 1657, у листі від пана Ляхочестріцького з Волині до Івана Виговського вживається назва Українці:
“Українці разом з Москвою, Великого Князівства Литовського і Малої Росії, поки князі руські тримали у Києві”
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 11, 1879, — стор. 768
Року 1668 гетьман Іван Брюховецький з усім Військом Запорозьким, писав у листі до новогродського сотника і отамана з військом і до усіх жителів; у своєму листі гетьман Брюховецький писав за вітчизну Україну, народ український та за не приятелів москалів:
Тут назва народ Український виступає в етнічному значенні, так як написана в одному рядку з іншими народами та протиставляється: Москалям (росіянам) і Ляхам (полякам). Так само у даному випадку “народ християнський Український” тут не зводиться до поняття лише приналежності українців до християнської православної віри, тому що Москалі тут протиставлені з Українським народом — одновірці.
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 7, 1872, — стор. 40.
Року 1668 кошовий гетьман усього Війська Запорозького та Правобережної України Петро Суховієнко у своєму листі писав:
“Всьому єдиноутробному братству моєму посполитому Українському і християнському народу що живе з цього і з того боку Дніпра”
“Матко мила вітчизна, бідна Україна”
“Моїй єдиноутробної братії, всьому православному народу в Україні”
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 7, 1872, — стор. 85, 86.
1668 року, 26 Квітня, з листа гетьмана Брюховецького у зверненні до Донських казаків:
“Під Києвом в іменованих містах, у Броварах, у Гоголеві та в інших, не жаліючи діток, мужиків та жінок, усіх жителів породи Української та Литовської висікли і вигубили стражденно, проізвольте того заради ви, брати моя, розсудити: аще християнськи вчиняє Москва?”
Тут під словами “всіх жителів породи Української” маються на увазі люди українського етносу.
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 7, 1872, — стор. 62.
1674 року, 6 квітня. З листа Федора Балабаша з Новокостянтинова, до Кальницького полковника Війська Запорізького:
“… слухаєш непостійних людей, та противно про мене мислити зволиш, і про поляків, здавна народу нашому українському небажаних, багато знаєш”
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 11, 1879, — стор. 418
1675 року, 19 грудня. З листа гетьмана Івана Самойловича до кошового отамана Івана Сірка й до всієї старшини та Військом Запорозьким:
“… не по малу тому дивуюся, що не дивитеся, чим би могли цілість вітчизни своєї затримати та душі свої Богу привласнити: оскільки з того, що вчинити між нашим українським народом, чого не бажаю, роз’єднання, якими і так небагато не 30 років кривавими невпинно, по Божему баченню, за гріхи наші, обливається потом… […] … також і на розірваність вітчизни своєї України лагодити: тому що й так бачите щодня по істині оплакану та що силу свою вона втрачає “
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 12, 1882, — стор. 394
У 1675 році, гетьман Іван Самойлович писав до старшини гетьмана Дорошенка, де у своєму листі згадує народ український:
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 12, 1882, — стор. 312.
Гетьман Іван Самойлович також називає Україну — наша отчина:
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 12, 1882, — стор. 314.
У 1677 році кошовий отаман Іван Сірко у своєму листі до гетьмана Івана Самойловича писав:
“Ляхи … з незліченними силами турецькими і татарськими … славних жителів вітчизни нашої України, під свою область нас Українців не підгорнули, тим вони нині до себе Турок і Татар умирили”
Іван Сірко, незважаючи на те, що пише “славних жителів вітчизни України”, тут назва “нас Українців” виступає не просто у сенсі географічному, але в етнічному значенні — як самоназва, як власна назва (nomen proprium), тому , що назва Українці тут вживається (і до речі, протиставляється) в одному рядку з іншими народами: Ляхами (поляками), Турками і Татарами.
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 13, 1884, — стор. 1.
1678 року, 1 червня. Показання челядника переяславського полковника Лисенка Федора Яковлєва, колишнього в поводирях царського посла Парасукова до турецького султана, про перебування його в Туреччині:
“…у розмовах питав він, Федір, Івана Сусла: чи є хто в Царгороді, їх Українців, на волі? Іван Сусло йому сказав: Українців де їх, у Царгороді, на волі Коваленко, що надіслав на резиденцію його Петро Дорошенко, та із Запоріжжя Сірко надіслав недавно посланців, відгукуючись турецькому султану з підданством.”
Джерело: Акты ЮЗР, Т. 13, 1884, — стор. 601.
ukrhist 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.